"ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ" СУДДІВ: правові ризики експерименту

 В інформаційному просторі України судова реформа поступово скотилась до ідеї «перезавантаження» суддів. Народжена в середовищі Реанімаційного пакету реформ, вона активно просувається «в маси» і набирає багато прихильників.

Суть ідеї проста і радикальна: перенабрати усіх суддів за конкурсом, за зразком поліції. Було висловлено багато аргументів щодо доцільності, правомірності та ефективності такої ідеї. Не висловлюючись ні «за», ні «проти», спробую проаналізувати ризики, які її супроводжують, і про які зазвичай або мовчать, або не замислюються.

1. НОВІ СУДДІ

Вихідним є припущення про те, що на посади суддів зголосяться претенденти, а серед них незалежна комісія відбере найкращих. Судова система отримає притік НОВИХ суддів і вони «переламають» ситуацію.

АЛЕ: - кожен претендент в кандидати у судді повинен зголоситися ДО оголошення конкурсу на посаду судді, скласти кваліфікаційний іспит і пройти спеціальну підготовку тривалістю 1 рік. Таким чином, перший реальний конкурс на зайняття посад суддів може бути розпочато не менше як за рік. 

Чи буде чекати суспільство? 

Якщо скасувати ці вимоги, то як це вплине на якість судочинства?

- є резерв, в якому 1197 кандидатів. З них можна було б почати. Але у листопаді 2015 закінчується трьохрічний строк перебування в резерві у більшої частини резервістів. Більше того, всі резервісти проходили відбір при «злочинній» владі, а тому рівень довіри до них не вищий, ніж у діючих суддів. 
Чи є вони «новими» суддями?

- заробітна плата судді суду першої інстанції становить 10 мінімальних заробітних плат, що складає близько 500 доларів США. Можливості підзаробити немає. Гарантій збереження рівня оплати праці немає. Ця заробітна плата є неконкурентною для більшості висококваліфікованих юристів. 
          Хто погодиться працювати?
          Чи буде запропоновано суддям конкурентну заробітну плату?
          Чи буде запропоновано тільки «новим?» (за досвідом поліції)

- посада судді у сучасних умовах є непрестижною юридичною професією. Публічність, суспільна увага, контроль майна і репутації, постійне поливання брудом у ЗМІ. Кожен подумає тричі, перш ніж зголоситись до конкурсу.
          Як буде забезпечено престижність посади судді?
          Чи буде мораторій на поливання брудом судової влади?

- якщо діючі судді не будуть усунуті від конкурсу (а це було б дискримінацією), то основними конкурсантами будуть саме судді. Їм втрачати нема чого. Тим більше, саме вони найбільш підготовлені до суддівської роботи. Цей ефект спостерігаємо зараз у конкурсах за прокурорські посади. 
         Чи будуть у конкурсі брати участь діючі судді?
         Якщо в систему не прийдуть НОВІ обличчя – чи буде це «перезавантаженням»?

- реальний конкурс буде відбуватися лише щодо «цікавих» посад: по вертикалі (знизу догори) і по горизонталі (з провінцій до центрів цивілізації). Саме там буде конкуренція і реальний конкурс. Що ж до «нецікавих» посад (а таких більшість), то там конкурсу не буде взагалі або мінімальний – з числа місцевих претендентів, які розіграють «міжсобойчик».
        Комісія буде обирати кращих серед тих, хто вже є суддею. У підсумку в судовій системі залишаться ті самі судді, але кращі з тих, хто є (найспритніші, наближені і т.д.), отримають «цікавіші» посади. 
           Якщо це так, то чи можна назвати це «перезавантаженням» судової влади?

            2. НОВА КОМІСІЯ З ДОБОРУ

Для добору нових суддів пропонується створити Тимчасову комісію з добору і призначення суддів. До складу цієї комісії входить одинадцять членів, щонайменше шість з яких складають судді у відставці. 
      Членами Тимчасової комісії з добору і призначення суддів можуть бути особи, які є громадянами України, відповідають критеріям доброчесності, незалежності, мають бездоганну репутацію та професійний досвід роботи на посаді судді Конституційного Суду України або досвід правозахисної діяльності у громадських організаціях, що діють у сфері захисту прав людини понад десять років.
       Пропозиції щодо кандидатур до Тимчасової комісії з добору і призначення суддів подають до Верховної Ради України особи, які мають намір стати членами Тимчасової комісії з добору і призначення суддів, або громадські організації, що діють у сфері захисту прав людини понад десять років.

АЛЕ: - ВР України – політичний орган: Комісія буде політично залежною. Якщо Комісія буде формуватися ВР України – де гарантія, що до неї будуть обрані саме ті «високодостойники», які є авторитетами для всіх? За цими ж принципами нещодавно сформовано новий склад ВККС і ВРЮ – чому ж їм не довірити цю справу? 

  Де гарантія, що нову Комісію не спіткає та ж доля суспільної недовіри?

- ВР України може заблокувати обрання членів Комісії – досі не призначено одного члена ВРЮ за квотою ВРУ.

- на даний час питання добору суддів покладене на ВККС та ВРЮ. І зараз, і за проектом змін до Конституції рекомендувати суддів на посаду – це функція ВРЮ.
           Як нова Комісія буде співіснувати з ВККС та ВРЮ? 
           Чи припиняться повноваження кваліфікаційної палати ВККС в частині добру суддів і конкурсу? 
           Яку роль буде виконувати ВРЮ?

3. КОНКУРСНА ПРОЦЕДУРА

Основним критерієм добору нових суддів має бути бездоганна репутація.

АЛЕ: - Автори ідеї визнають, що атестація (оцінювання) суддів не дасть ефекту, тому що більшість суддів впораються з кваліфікаційними завданнями. Основне зауваження до суддів – доброчесність, тобто морально-етична сторона особистості. 

- Якою буде (і чи в принципі існує) процедура, яка дозволить виявити бездоганну репутацію і доброчесність? 
         - Абсолютна більшість суддів відповідають критеріями доброчесності і бездоганності репутації. Як порівняти дві особи за критерієм доброчесності і репутації? 
Чи не буде так, що особа, яка не була суддею, апріорі буде мати перевагу перед «старим» суддею?

- ВККС упродовж 2010-2013 років розробив і випробував процедуру добору суддів, яка відповідає усім міжнародним стандартам і була схвалена міжнародними експертами. 
Чим нова процедура добору буде відрізнятися від існуючої? 
Тільки складом комісії?

- Мета нової Комісії – реалізувати політичну програму перезавантаження судової влади. Якщо конкурси будуть вигравати «старі» судді, то в суспільному сприйняття ідея «перезавантаження» виявиться провальною. Нових повинно бути щонайменше 25%, щоб можна було відзвітувати суспільству про позитивний результат. 
Чи не станеться так, що «старих» навмисно будуть усувати від конкурсу? 
Чи не вплине політична доцільність на об’єктивність процедур? 
Чи не будуть брати будь-кого, аби Нового? 
Де гарантія, що Комісія не стане застосовувати квоти для «старих» і нових суддів?

4. СТРОКИ

Перезавантаження судової системи повинно відбутися швидко.

АЛЕ: - Ідея «перезавантаження» розглядається в контексті змін до Конституції в частині правосуддя, як її чи не найголовніша складова. Відтак, вона отримає «зелене світло» не раніше, ніж будуть внесені зміни до Конституції. Скільки на це потрібно часу – покаже історія, але з урахування конституційної процедури за елементарними підрахунками станеться це не раніше червня 2016 року. Строк набрання чинності – 3 місяці. Отже, запрацюють зміни з вересня-жовтня 2016 року. Враховуючи, що «перезавантаження» потребує внесення змін до законодавства, а вони теж повинні пройти щонайменше два читання – це ще 3 місяці. Отже, законодавчі підстави «перезавантаження» слід очікувати не раніше 2017 року.

- процедура добору нових суддів теж затягнеться з об’єктивних і суб’єктивних причин. Формування Комісії, розробка нормативної документації, оголошення конкурсу, подання заяв, кваліфікаційний іспит, спеціальні перевірки, спеціальне навчання, засідання Комісії, оскарження результатів, рекомендації, розгляд документів у ВРЮ, у Адміністрації Президента, очікування Указу… 
          То коли ж країна побачить «нових» суддів? 2018? Рік чергових виборів? Чи дочекається народ?

Реформу можна проводити тоді, коли за усіма розрахунками вона ГАРАНТОВАНО призведе до ІСТОТНОГО покращення стану справ у сфері, що реформується.

На початках, реформа – це руйнування. На початку буде тільки гірше і гірше. Отже, те, що повстане на місці руїни, повинно вартувати того терпіння, зусиль, часу і грошей, які будуть витрачені на реформу. Все повинно бути продумано до дрібниць. Навіть будинок не можна збудувати без проекту і уявлення про його кінцевий вигляд.

Реформа без чіткого усвідомлення усіх її складових, без прорахованого прогнозу наслідків та результатів, без докладного плану, без аналізу ризиків та стратегії їх нівелювання – це не реформа. Це експеримент. Експеримент над народом України.

Конструктивна критика – це пропозиція. Але цього разу я навмисно утримаюсь від пропозицій, залишаючи можливість авторам ідеї "перезавантаження суддів" все гарно обміркувати, а при бажанні – і відповісти.

 Володимир Кравчук – суддя Львівського окружного адміністративного суду