Зловживання процесуальними правами у цивільному процесі: які наслідки

У судовому процесі сторони та інші учасники справи мають певні, передбачені цивільним законодавством, процесуальні права та обов’язки. Разом з тим, на практиці, часто виникають випадки зловживання сторонами у справі своїми процесуальними правами. Про наслідки таких дій пояснює головний юрист Петропавлівського бюро правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання БВПД, що у Дніпропетровській області, Тетяна Руча.

Процесуальні права та обов’язки учасників справи визначені ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК).

Зокрема, учасники справи мають право:

• подавати докази,
• брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом,
• брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам,
• подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас  кожний учасник справи зобов’язаний:

• сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи,
• подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом,
• не приховувати докази,
• надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні,
• виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У випадку, коли учасник судового процесу протиправно, несумлінно та неналежно виконує належній їй процесуальні права та обов’язки, з корисливим або особистим мотивом, що завдають шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам осіб, які беруть участь у справі, або недобросовісно поводить себе в інших формах, це є зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до законодавства, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами наступні дії:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заява завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмету спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, передбачені ЦПК. Такі заходи можна поділити на 2 категорії:

• заходи процесуального примусу;
• інші заходи.

Статтею 143 ЦПК визначають заходи процесуального примусу як процесуальні дії, що вчиняються судом шляхом постановлення ухвали з метою спонукання осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Види заходів процесуального примусу:

• попередження;
• видалення із залу судового засідання;
• тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
• привід свідка;
• штраф.

До інших заходів, що можуть бути застосовані судом у випадку зловживання процесуальними правами, можна віднести:

• повернення позовної заяви, скарги, клопотання, залишення їх без розгляду – у разі подання позову-двійника (позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав); при цьому судовий збір за подання позову-двійника не повертається;
• покладення на сторону судових витрат повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору – у разі зловживання стороною чи її представником процесуальним правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони;
• забезпечення судових витрат – враховуючи конкретні обставини справи, суд за клопотанням відповідача має право зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку з розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу), якщо позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов.
• постановлення окремої ухвали – суд може постановити окрему ухвалу у разі зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (зокрема, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або у разі іншого порушення законодавства адвокатом чи прокурором.

 Наслідками  зловживання цивільними процесуальними правами можуть бути встановлені такі міри відповідальності:

• відшкодування усіх судових витрат у справі;
• судовий штраф;
• відшкодування збитків;
• відшкодування моральної шкоди.

Будь-яка форма зловживання процесуальними правами є порушенням принципів цивільного процесуального права. Таким чином, процесуальне законодавство містить достатньо механізмів для того, щоб забезпечити дотримання сторонами судового процесу своїх процесуальних обов’язків.

Координаційний центр з надання правової допомоги